Obituary
Катерини Яців-Жураківської, найдорожча наша мама, улюблена бабця і прабабця, дорога тета і щира подруга. Застановімся.!!! Хто була Катерина? Хто вона є? Яку спадщину залишає вона нам?
Народилася в селі Тужилів, Івано-Франківської області. Виростала із своїм старшим братом...Павлом, з молодшим братом...Миколoю, із наймолодшою сестрою...Юстиною. На 10-ому році життя, помер її тато, а коли було їй 14, померла її мама. Стала круглою сиротою. Суворо захворіла через повторного зимового відвідування цвинтаря, тісно обіймаючи хрест памятника де її мама і тато були поховані, щоби відчути присутність своєї мами. Люди із села, там її знайшли і під їхньою щирою опікою, одужала. Коли було їй майже 19, була вивезена в Німеччину до робочого табору, була розлучена від братів і сестри. В 1949-ому році переїхала до Канади, вперше до Квебеку де працювала чотири роки. Зачувши що є більша українська громада в Торонті, переїхала і поселилася тут. Завдяки Червоного Хреста, віднайшла Павла, сина тих добрих людей що давно тому опікувались нею. З Арґентини приїхав він. Залюбилися, і вінчалися в 1952-ому році. Разом, розпочали свою сім'ю. Народилося їй четверо дітей. На превеликий жаль, подружнє життя було скорочене і їй чоловік помер майже десять років пізніше. Мама залишилася сама з чотирма дітьми: Левко (Лев), Марта (Франуся), Уляна (Ляля), Михайло (Славко), віком між два до майже десять. Але з Божою опікою не піддалася. Була глибоко віруюча, завжди зверталася до Матінки Божої. Діти пам'ятають, щовечора, на колінах, перед іконою Матінки Божої, молитву, прохання “Залишаю своїх дітей під Твоїм покровом”. Присвячувала багато часу для виховання нас, своїх дітей. Не було це легко, але все приступали добрі люди до помочі. Ходила до цієї церкви, св.о.Миколая, і стала парохіянкою і членкиньею ЛУКЖ. Мамин робочий день був складний. Ранки присвячувала своїм дітям, опікувалася домом, а вечорами, біжучи до перестанку, трамвайом їхала до праці. Вертаючись вночі, розпочала підготовку до наступного дня. А при кінці тої доби, сидячи на ліжку, розпочинала вишивати. Коли вона спала?...Не знаю, але із свого ліжка я часто зачув що мама відмовляла в повністю вечірні молитви. Катерина завжди думала за свою родину, писала листи і висилала пачки свої цілі родині, до сестри Юстини в Польщі, як і до братів і родини покійного свого чоловіка в Україні, писала і до своїх кузинів в Англії. Хотіла, разом із своїм братом, Миколою, допомогти тим що навіть менше мали. Незважаючи на свої особисті недостатки, все хотіла допомагати іншим, помагаючи сиротам в Бразилії і підтримуючи семінаристів. Вона вщепила в серцях своїх дітей любов до церкви, любов до своєї родини і до всього що її оточувало. Коли ми, її діти, почали створювати свої сім'ї, наша мама помагала, тішилася своєю зростаючою родиною і своїми внуками, розсіяними по всі Канаді. Після емеритури, знову стала другою мамою ще для Юрчика, і Данилка, помагаючи виховувавати їх, тішитися і ними. Переступаючи в останнє десятиріччя свого життя, мама захворіла, і на превеликий жаль стала неспроможною робити все що вона хотіла. Не було легко до церкви заходити. Не було легко виходити в город щоб засадити квітки, помідори, огірки або часник. В кухні ставало щораз тяжче місити тісто, ліпити вареники, пекти торти, варити борщ, і мама соромилася тим. Гарний спомин маминого характеру може бути, що, ще чотири тижні тому, мама в кухні хотіла щоб винести їй стільничку, муку, дріжджі, цукор і воду, тому що хотіла б замісити тісто, щоб спекти булочки і заморозити для родини на Різдво. Дожила наша мама, Катерина, до Богом призначених 100 літ, і ще трохи. Відійшла від нас без страждання, без болю, але з вірою, надією, і любов'ю до Всевишнього Бога. Наша мама пережила багато, різного недомагання, різні недоліки, і зазнала багато пережиття. Скромна жінка, але дуже розумна, з великою повагою до науки. Особа сильної волі, глибоко віруюча, і дуже щедра. Старалася якнайкраще виховати нас в християнському дусі. Старалася втілити в нас пошану і любов до церкви і до всієї родини. Дивлячись назад, хотіла виробити це, не тільки словами але і своїм прикладом. Наша мама залишається світлом добра, правди і любови, те яке хоронить нас від різних прогалин і небезпек. Щиро дякуємо вам найдорожча наша мамо, бабцю, прабабцю, тето і подруго. Віримо що ви нас всіх споглядаєте з неба. Ми молимось за вас, і віримо що ви молитесь за нас.Низький, доземний Вам уклін
Вічна вам пам’ять.
В імені всіх дітей, Славка з дружиною Лесею і внуками Таня і Євген , Уляни з внуками Юрій і Данило, Марта з чоловіком Олегом і внуками Тамара, Матейко із правнучкою Одеса, Орест і Ляриса, і Левко з дружиною Angela з внуками Рената, Наталка із правнуком Broderick, Андрійко, Іванна і Лука, наперед дякуємо вам за ваші молитви коли ви згадуєтe маминий відхід у вічне життя в небі з Богом.Katherine Zurakowski, dearest mother, beloved grandmother and great grandmother, dear aunt, and true friend.
Who was Katherine? What is her lasting legacy?
Born in the village of Tuzhyliv, Ivano-Frankivsk province. She grew up with her older brother Paul, and younger brother Mykola, and her youngest sister Justyna. When Kateryna was 10 years old, her father died, and when she was 14, her mother died. Thus she became an orphan without both parents. During the winter following the death of both of her parents, she became gravely ill as a result of multiple repeating visits to the cemetery, tightly grasping the cross of the monument where both her parents were buried, attempting to feel the presence of her late mother. She was found there, weak and nearly frozen by the villagers and thanks to their care she was nurtured back to health. When Kateryna turned 19 years old, she was taken as a laborer to Germany, therefore separated from her brothers and sister. In 1949 she immigrated to Canada. She settled in Quebec for the first four years. Having heard that there was a larger Ukrainian community in Toronto, she moved and settled here. With the help of the Red Cross, she was able to locate Pavlo, the son of the good family that had taken care of her in Ukraine. He was located in Argentina, and subsequently came to Canada. The young couple fell in love and was married in 1952. Together they started their family – the Good Lord blessed them with four children. Sadly, their married life was cut short after only 10 years, when Pavlo died on October 31, 1962. Kateryna became a widow, alone with four children, between the ages of two and ten – Leo, Martha, Ulana and Mychajlo. Kateryna was very religious and her faith sustained her, and prevented her from giving up. She had a great devotion to the Mother of God, and turned to her in prayer for help. The children remember her praying on her knees to the icon of the Blessed Virgin Mary, pleading Her in prayer: “I entrust my children to Your all holy and powerful Mantle”. She dedicated a lot of time to give us, her children, the best possible upbringing. It wasn’t easy, but with the help of good people that stepped up to help, all turned out well. Kateryna was a devout parishioner of our St. Nicholas Ukrainian Catholic Parish. She was an active member of the Church and the St. Nicholas Ukrainian Catholic Women’s League. Kateryna’s days were full and complex. She dedicated her mornings to her children and taking care of the household. In the afternoon she would run to catch the streetcar to take her to work downtown. Returning, after work, in the late evening she would begin preparations for the next day. Late at night, sitting on her bed she would embroider. When did she sleep? The children were and are at a loss to answer. Late in the night, before falling asleep they could hear her fully reciting her evening prayers. Kathryn always thought of her family back home. She would write letters and send parcels to all her family: her sister Justyna in Poland, to her brothers, and to all the family of her late husband in Ukraine. She also corresponded with her cousins in Great Britain. With her brother Mykola, she strove to help those who had even less then her. Despite her very limited financial means, she still managed to support orphans in Brazil and seminarians studying for the priesthood. She instilled in the hearts of her children a love for their family, their Church, and taught them to do good to all those around them. When Kateryna’s children married and began starting their own families, she helped them, rejoicing in her ever expanding family. She loved her grandchildren, though they were scattered throughout Canada. She nurtured them and was proud of them. In the years of her retirement she became a second mother to her grandchildren Jurchyk and Danylko. She actively participated in their upbringing – they were the joy of her life. Upon entering the final decade of her life, she became limited by her illness, and sadly, could not accomplish all that she would have liked to. It was not possible for her to visit her Church regularly. It wasn’t easy for her to tend to her garden; to plant some flowers, tomatoes, cucumbers, or her favourite garlic. It became progressively more difficult to prepare the delicious meals that she had used to do, to bake her sumptuous tortes or to make borscht. A very fond memory will remain: Just four weeks ago she still attempted to bake and freeze traditional sweet baked rolls for her family for Christmas. God’s Providence allowed Kateryna to reach the 100 year milestone in her life. She fell asleep in the Lord, peacefully, without pain, with faith, hope, love and trust in the Almighty Lord. Kateryna’s children witnessed the challenges, suffering and lack of material means that she endured. They remember her as a humble person, intelligent, one who greatly respected education and studies. She was a person of strong will, determined, with deep faith, and very generous. She nurtured and brought up her children and grandchildren not only with words, but especially by example. She will forever remain for her children a guiding light of goodness, truth and love, traits that enable us to withstand our individual trials and tribulations. The family feels truly indebted to their late mother, grandmother, great grandmother, aunt and friend. Now we are praying for You, and we know that You are praying for us.We offer a Deep Respectful bow to You
Your Memory will be Eternal
On behalf of all the children, Slavko with his wife Lesya, grandchildren Tania and Yevhen, Ulyana with grandchildren Yurij and Danylo, Marta with her husband Oleh and grandchildren Tamara, Mateyko along with great-granddaughter Odessa, and Orest and Laryssa, and Levko with his wife Angela with grandchildren Renata, Natalka with great-grandson Broderick, Andriyko, Ivana and Luke, we thank you in advance for your prayers when you remember our mother's departure to eternal life in heaven with God.Visitation
October 18, 2020
Cardinal Funeral Home Bathurst Chapel
04:00 PM - 07:00 PM
Panachyda at 6:00 p.m. Gatherings will be limited to up to 50 people at a time in a visitation suite. When coming for a visitation, guests are asked to pay their respects to the deceased, acknowledge the family from a safe distance and exit the suite. Guest seating has been arranged to maintain physical distancing and will remain in place for all services and visitation in the funeral home. Once guests exit the visitation suite, we kindly ask them to exit the funeral home to allow other guests the same opportunity.
Service
October 19, 2020
St. Nicholas Ukrainian Catholic Church
10:00 AM
Provincial Covid-19 precautions limit the number of people inside the Church at a time.
Burial
October 19, 2020
Prospect Cemetery
 
Burial will follow immediately after the church service. Cemetery restrictions allow a maximum of 25 people in attendance at the graveside, inclusive of family, clergy, and guests.